СВЯТИЙ АПОСТОЛ ЯКІВ, БРАТ ГОСПОДНІЙ
(день пам’яті – 5 листопада)

За церковним календарем, пам’ять святого Якова, брата Господнього, вшановується 5 листопада. З моменту заснування Стрийської єпархії в липні 2000 року святого апостола Якова обрано покровителем Стрийської єпархії. Його зображення знаходиться на гербі Стрия від XV століття.
Святий апостол Яків був одним з братів Господа Ісуса Христа. Він належав до дванадцяти його апостолів. У тридцять чотири роки його обрали першим єпископом Єрусалима, де він служив протягом тридцяти років. Апостол Яків брав активну участь у Єрусалимському соборі, який вирішив важливі питання у житті та діяльності первісної Церкви.
Після вознесіння Ісуса Христа апостоли розійшлися проповідувати Євангеліє в усі кінці світу. У своїй апостольській діяльності святий Яків сягнув європейського континенту і проповідував та навертав на християнство в Іспанії, донісши Боже Слово до далекої, північно-західної, її частини, у той час «кінця світу».
Повернувшись до Палестини в 44 році, святий Яків був ув’язнений Іродом Агрипою та загинув мученицькою смертю. Ірод не поховав тіла Якова. І вночі учні апостола викрали його та, поклавши в саркофаг, перевезли до Іспанії. Святий Яків був похований у місцевості Іріа Флавія в таємному місці в лісі.
Через декілька століть монах-ереміт Пелайо мав видіння у тому лісі. І ця місцевість отримала назву «кампус стелла» (поле зірки). Єпископ Теодомир, який дізнався про це видіння, провів розкопки та знайшов гріб з тілом апостола. Імператор Альфонс ІІ проголосив святого Якова покровителем своєї імперії і збудував каплицю на місці, в якому було розкопано мощі. Згідно з переказами, відтоді святий Яків зробив декілька чудес.
Святий Яків залишив цінну пам’ятку – соборне послання, яке увійшло до переліку книг Святого Письма. Він також уклав і написав Чин Божественної Літургії, відомої як Літургія святого Якова.
Тепер мощі святого апостола Якова перебувають в Кафедральному соборі міста Сантьяго де Компастелла в Іспанії. В ХІІ-ХІІІ стт. Папа Олександр ІІІ підніс місто до гідності Святого міста, якими є, наприклад, Рим та Єрусалим. Святий Рік відзначають один раз на двадцять п’ять років, коли свято апостола Якова припадає на неділю 25 липня (за григоріанським календарем). Останній раз його святкували в липні цього року.

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ПЕТРО ВЕРГУН
(день пам’яті – 27 червня)
(день перенесення мощей – 24 серпня 2004 року)

Отець Петро Вергун народився 18 листопада 1890 року в м. Городку Львівської області. Початкову освіту здобув у Перемишлі. За допомогою митрополита Андрея Шептицького поступив у Празьку Духовну семінарію, яку закінчив у 1927 році. Отримав ступінь доктора філософії в Українському Вільному Університеті.
30 жовтня 1927 року з рук митрополита Андрея Шептицького отримує Священичі свячення. У листопаді цього ж року призначений для душ пастирської опіки українців у Німеччині з осідком у Берліні. У 1937 році о. Петро отримує від папи Пія ХІІ гідність прелата.
23 листопада 1940 року Святіший Отець призначає його апостольським візитатором із правами адміністратора для українців у Німеччині. 21 червня 1945 року працівники НКВС заарештували отця і вивезли до Радянського Союзу. Влітку 1946 року військовим трибуналом засуджений на 8-річне ув’язнення, яке відбував у тюрмах ГУЛАГу.
22 червня 1952 року отець Петро Вергун був звільнений з каторжних робіт і перебував на засланні. 7 лютого 1957 року отець помер.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Петра Вергуна було проголошено блаженним Католицької Церкви.
З метою перенесення мощей священномученика Петра Вергуна, в серпні 2002 року Владика Юліян (Ґбур), Єпарх Стрийський утворив Комісію, завданням якої було організувати поїздку в Сибір та перевезти мощі о. Петра в Україну. Відповідальним за перенесення мощей в Україну був о. Тарас Пошивак, Канцлер Стрийської єпархії.
26 липня 2004 року після дворічної тривалої підготовки та важкої поїздки в Сибір мощі священномученика Петра Вергуна прибули в Україну. 24 серпня 2007 року їх урочисто перенесли до Кафедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.
29 серпня 2004 року частина мощей священномученика Петра Вергуна була перенесена до храму Благовіщення Пречистої Діви Марії м. Городка, міста, де 18 листопада 1890 року отець народився.
13 жовтня 2004 року відбулося торжественне передавання мощей священномученика Петра Вергуна до Апостольського Екзархату для українців в Німеччині, осередок якого знаходиться в м. Мюнхен.

Молитва
до священномученика Петра Вергуна

Прославляємо тебе нині, священномученику Петре. Бувши бо випробуваним у численних спокусах і загартованим у муках, зберіг ти скарб віри, не відступивши від святої єдности з престолом святого Петра. Твердо бо вірив ти слову Господньому, сказаному до верховного апостола: «Ти Петро, скеля, і на цій скелі збудую Церкву мою, і ворота пекельні її не подолають».
Тому не піддавався ти на підступні мудрування лукавого, ані на муки ворогів, боячись покинути корабель Вселенської Церкви, щоб не потопила тебе хвиля єресі чи розбрату. І, пройшовши як священномученик вузьким шляхом і тісними дверима, вийшов ти на простори небесної радости.
Тож молимо тебе, священномученику, молися й за нас, щоб і ми, зберігшися від широкої дороги погибелі, увійшли тісними дверми в оселі радости і співали у вічності пісню прослави Єдиному Благу і Всіх Благ Подателю: Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ОМЕЛЯН КОВЧ
(день пам’яті – 27 червня)

Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 року в с. Космач на Косівщині. Теологічні студії здобував у колегії свв. Сергія і Вакха у Римі в 1905-1911 роках. Священичі свячення отримав з рук єп. Григорія Комишина у 1911 році.
У 1912 році зголосився на місійну працю в Югославії. У 1916 році повернувся до Галичини. У 1919 році втупив до УГА і став польовим духівником Бережанського Коша. Від 1922 року став довголітнім парохом м. Перемишляни на Львівщині. У червні 1941 року НКВС арештували отця і його двох доньок, але їм пощастило врятуватися.
30 грудня 1942 року отця Омеляна заарештували німецькі окупанти через те, що охрестив тисячі євреїв у м. Перемишляни та відправили до в’язниці на вул. Лонського. Незабаром його вивезли до концтабору «Майданек», де він дістав номер 2399.
В концтаборі отець і надалі сповняв свої священичі обов’язки та допомагав людям гідно прийняти смерть, яка їх неминуче чекала. Після Різдва 1944 року о. Омелян важко захворів. 25 березня 1944 року через важку хворобу о. Омелян Ковч помер.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Омеляна Ковча було проголошено блаженним Католицької Церкви.

Молебень та Акафіст
до блаженного священномученика Еміліяна Ковча

СВЯЩЕННОМУЧЕННИК АНДРІЙ ІЩАК
(день пам’яті – 27 червня)

Отець Андрій Іщак народився 23 жовтня 1887 року в м. Миколаєві Львівської області. Навчався у гімназії в м. Стрий Львівської області, яку закінчив у 1907 році. Богослов’я студіював в університетах у м. Львові та м. Інсбруці (1910-1914). У 1914 році закінчив університет в Інсбруці із ступенем доктора богослов’я.
1914 року висвячений на священика для Львівської архієпархії. Під час Першої світової війни був польовим душпастирем. У 1918 році став префектом Львівської Духовної семінарії. Від 1919 року перейшов на сільське душпастирство і до 1923 року перебував на парафії у Мільні.
26 червня 1941 року отця доктора Андрія Іщака затримали більшовицькі солдати. Після цього його вже ніхто не бачив. З розповідей очевидців відомо, що отця Іщака повели в ліс на розстріл. Тіло отця, проколене багнетами, знайшли аж через кілька днів.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Андрія Іщака було проголошено блаженним Католицької Церкви.

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК РОМАН ЛИСКО
(день пам’яті – 27 червня)

Отець Роман Лиско народився 14 серпня 1924 року в м. Городок Львівської області. У 1938 році закінчив богословські студії. 28 серпня 1941 року був рукоположений митрополитом Андреєм Шептицьким на священика і призначений завідувачем парафії с. Котлів Оліївського деканату. У 1944 році став парохом с. Белзець Золочівського району.
9 вересня 1949 року о. Лиско був заарештований і вкинений до тюрми на вул. Лонського у Львові, а пізніше був відправлений на заслання. Із повідомлення, яку отримали родичі отця Романа, з Прокуратури СРСР відомо, що отець помер 14 жовтня 1949 року від паралічу серця, хоч деякі в’язні стверджували, що бачили його ще живим після цієї дати.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Романа Лиска було проголошено блаженним Католицької Церкви.

СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ОЛЕКСІЙ ЗАРИЦЬКИЙ
(день пам’яті – 27 червня)

Отець Олексій Зарицький народився 17 жовтня 1912 року в с. Більче Миколаївського району Львівської області. Протягом 1922-1931 рр. він навчався у Стрийській державній гімназії. Після гімназії поступає у Львівську Богословську Академію. Де навчається до 1934 року.
7 червня 1936 року митрополит Шептицький уділяє йому святу Тайну Священства в соборі св. Юра у Львові. Душпастирював у селах: Стинова Нижня, Стинова Вишня, Струтин, Рясна Руська і Рясне Польська. У 1946 році через відмову перейти на православ’я отця заарештовують і він перебуває шість місяців у Золочівській тюрмі.
29 травня 1948 року за політичною статтею 54-ю отця засуджують до 8-ми років виправно-трудових робіт. 31 грудня 1954 року отця Олексія звільнили, але не дозволили повернутися на батьківщину, а залишили у Караганді на засланні. Отець займався місіонерською діяльністю на теренах Самари, Уралу, Оренбурга, Казахстану.
У квітні 1962 року о. Зарицький прибув до Караганди, де 9 травня його арештували і за звинувачення у бездомництві засудили до двох років позбавлення волі у поселені Долина Карагандинської області. Тут він працював кравцем. Помер отець Олексій Зарицький 30 жовтня 1963 року у в’язничному шпиталі поселення Долинка.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Андрія Зарицького було проголошено блаженним Католицької Церкви.

ПРЕПОДОБНА МУЧЕНИЦЯ ТАРСИКІЯ МАЦЬКІВ
(день пам’яті – 27 червня)
(день перенесення мощей – 2 вересня 2007 року)

Ольга Мацьків народилася 23 березня 1919 року в м. Ходорів Жидачівського району Львівської області.
Після закінчення школи 3 травня 1938 року вступила до монастиря Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в м. Кристинопіль (сьогодні Червоноград). З прийняттям перших монаших обітів 5 листопада 1940 року, сестра взяла собі монарше ім’я Тарсикія.
Новіціат і перші роки монашого життя сестри Тарсикії випали на важкий воєнний час. 17 липня 1944 року більшовики розпочали наступ на Кристинопіль. Наступного дня вранці в дверях монастиря задзвонив дзвінок.
Думаючи, що це священик прийшов на відправу Літургії сестра Тарсикія пішла відчинити двері. Невдовзі почувся постріл, яким солдат убив сестру. Згодом військовий так пояснив свій вчинок: «Я її вбив, оскільки вона монашка».
Тіло сестри було поховане в монастирському саду. Згодом, у 1956 році її мощі перенесли на Личаківський цвинтар у Львові.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ преподобну сестру Тарсикію Мацьків було проголошено блаженною Католицької Церкви.
В січні 2006 року Владика Юліян (Ґбур), Єпарх Стрийський, ініціював процес підготовки до перенесення мощей сестри Тарсикії у Стрийську єпархію. Підготовчі роботи провадив о. Тарас Пошивак, Канцлер Стрийської єпархії, відповідальний за перенесення мощей сестри.
18 липня 2007 року мощі сестри Тарсикії Мацьків перенесли з Личаківського кладовища у Львові до Стрия. 1 вересня 2007 року їх виставили для почитання в Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.
2 вересня 2007 року мощі урочисто перевезли і вшанували в м. Ходорів, де народилася преподобна мучениця. Відтак, їх встановили в лівому бічному престолі храму святих безсрібників Косьми і Дем’яна м. Ходорів.

Молитва
до преподобної мучениці Тарсикії Мацьків

О многостраждальна і премудра преподобна мученице Христова Тарсикіє! До тебе з умилінням сердець припадаємо і твого заступництва у Господа просимо.
Ти на небесах біля престолу Господнього предстоїш, на землі ж, даною тобі благодаттю, різноманітні твориш зцілення.
Зглянься милостиво на предстоячих людей, що моляться перед мощами твоїми, просячи твоєї допомоги: занеси до Господа святі молитви за нас, і випроси нам відпущення прогрішень наших, недужим зцілення, скорботним і тим, що в біді допомогу.
Умоли його, преподобномученице преславна, щоб мир дарував душам нашим, від горя і нужди нас визволив, один до одного нас в послусі і братолюбстві наставив, подав усім нам добру відповідь на Страшному Суді своєму.
Сподоби нас достойними явитися Божественної слави та спричинитися до поширення християнської віри, щоб з тобою в Небесній оселі Господа і Владику нашого Ісуса Христа хвалити і прославляти нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

ПРЕПОДОБНА МУЧЕНИЦЯ ЛАВРЕНТІЯ ГАРАСИМІВ
(день пам’яті – 27 червня)

Левкадія Гарасимів народилася в 1911 році в с. Рудники Миколаївського району Львівської області. У 1919 році вступила до початкової школи, але закінчила тільки чотири класи, бо мусіла залишитися дома, щоб помагати батькам.
У 1931 році, коли Левкадії сповнилося 19 років, вона попросилася до Згромадження СС. св. Йосифа в селі Цеблів. Облечини відбулися 8 січня 1932 року і отримала монарше ім’я Лаврентія. У 1933 році сестра склала свої перші вічні обіти і була відправлена на парафії для апостольської праці.
В квітні 1950 року працівники НКВД напали на монаший будинок сестер і сестрі Лаврентії вдалося втікти і цілу ніч просидіти у кущах в саді. Після цього вона дуже захворіла. Коли сестер затримали, то 30 червня 1950 року отримали призначення в с. Харськ.
Сестру Лаврентію супроводжували сестри, оскільки вона була дуже хвора і не могла сама пересуватися. У 1952 році померла сестра від тяжкої хвороби на засланні.
В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ преподобну сестру Лаврентію Гарасимів було проголошено блаженною Католицької Церкви.

Публікації про кожного з блаженних дивіться в архіві

Прес-служба Стрийської єпархії, 2007